"Містичний Вальс"
(18+)
В темряві вулиць, де тіні грають, Мафіозі в суворі закони ткають. Зорі свідками в небесній віддаль, Сяють, як світла, в безмежній зловісній долі. Де вогник гранат, там владарює тьма, Місто спить, мафія вже прокинулась. Долари літають, як пернаті птахи, Обітниці зламані, кров на руках. Світ великий, де кожен шепоче, Мафійні сім'ї ткають павутини. Картковий стіл, де торгують владою, І в кулуарах літні таємниці старі. Вулиці розповідають свою історію, Там, де корони несе кожен крок. Мафія, мов тінь, де чути слово "почекай", На шляху кожного — свій вечірній рок. Під пальто гучать кроки замаскованих, Летять погляди, як світлі стріли. Мафійні казки вкриваються таємницями, Де кожен вибір — це шлях без обману. Так триває поема, де кожен момент, Мафійні діла відлітають в туман. Серце міста б'ється в ритмі кримінальному, Тиша вулиць — це злочинний їхній бал.
2024-01-05 20:25:24
3
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3890
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523