Монстри
Чому біжу/ховаюсь від проблем? Наче вони якійсь монстри. Чому не хочу попасти в едем? Ніби все так просто. Вистріл в голову і ти вже там, тільки зробити б хороші вчинки. А хто потрапив у капкан, сидить в ньому й сміється. Чому я здаюсь раніше часу? Наче без рухів падаю вниз. Чому говорю, що зможу, що здатен? Надіюсь, що якийсь буде приз. Я лише боягуз і безвольний, який просить тиснути на свій курок. Повсюди кричу ніби щось можу, а насправді ховаюсь в куток. "Бути сильним не важко", - говорили мені через вуха, царапались в мозку А я закривався в собі й болів, що ніколи не стану дорослим.
2020-09-01 19:48:21
5
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1723
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1924