Дистанція

Ілля Срібний

Я на миті, думках розчиняюсь, як на ніжній блакиті, в землі розтворяюсь. Я на межі, все втратило сенс, та й тисячі капканів на мені, створюють трендовий dance. Я на Землі, горять ліси, хрустять кісточки, болі в конвульсіях анітрішки не малі, коли рвуть твоє відображення на шматки. Я на колінах, ламатись не треба, ламаються гілки на деревах Змах. Зникають люди і разом із ними страх. Трощать себе. Зазнають крах. Я на дистанції, пройдених кроків чи які варто пройти. Світ руйнється для демонстрації, коли агресивно пишуть нові пости. Я на кінці, не вірю, що в грошах є якась цінність, адже те, що можна тримати в руці не більше чим просто залежність.

2020-08-20 15:49:24

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Меліса

повністю згодна щодо останньої строфи.

Відповісти

2020-08-20 16:18:32

Інші вірші поета

Однаковий Мелодія Знесилений Калюжа

Інші поети

Janocska

@Janocska

Une petite fourmi

@UneFourmiEcrivaine

Katharina Sydoruk

@katrusya_sidoruk

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13564

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

6022