Сонячний промінь
Аррія Торо
Я бачу раптово з'явилося сонце, І день вже, насправді, не дуже й поганий. Мені те проміння замінює соціум, І птахом у небі сміється коханий. Було дуже тяжко носити, як камінь, Минулих років небувалі часи. Але я се знаю — мене покохає, Торкаючись ніг, краплинка роси. І хай-нехай лають десь посеред гаю Скажені від болю недобрії пси. Вони теж втрачали надію і мають Заслужене право кричати щосил. * * * Та я пам'ятаю, і я точно вірю, Як тяжко буває самому іти. Але проти жалю та заради мрії Ти зможеш раптово те сонце знайти.
2022-12-18 17:25:24
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Аррія Торо
@Тигриця дякую!
Відповісти
2022-12-18 17:29:40
1
Воланд Дарсі
Гарний лейтмотив
Відповісти
2022-12-18 18:22:41
Подобається
Лео Лея
Мотивуюче👍
Відповісти
2022-12-18 19:35:32
Подобається
Інші категорії
Соціальні Для підлітків Подійні Вірші до свят Радісні вірші Поеми
Інші поети
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2213
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2430