Пігмаліон

Богдан Аркуша

Ах! Пахощі волосся, що розносить вітер, Як квітів запах, що барвами гуляють на весні; О! Врода чиста — Божий витвір, Я спав, а ви наснилися мені. Я спав, не міг розплющить очей, Стуливши міцно, бачив сон: Й волосся запах, й чисту вроду, Яку створив я сам, пігмаліон.

2019-06-29 11:58:12

Інші вірші поета

Їй На нас розгнівані боги... . . . До...

Інші поети

Итан Торкио

@dupochka

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Janocska

@Janocska

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1382

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1870