Хіба можливо повторить..?

Anataya Vella

Дивлюсь на тебе - серце грає, А глянеш ти - душа горить. Молю тебе і закликаю: Зирни на мене хоч на мить! Блакить твоїх очей джерельна. Вона дарує мені сил! Чи забирає..? От, не знаю..! Та точно не позбавить крил, Яких я й так сама не маю, Бо не літаю, не літаю... Давно спустилася на землю, Сховалась в затінку осик. Нині тримаюсь ґрунту твердо, А потайки люблю твій лик... У ньому все закарбувалось: І простота, й багатогранність, І вияв сутності, буття. Тож я втішаюсь, бо вглядаюсь... І споглядаю в нім життя. Почуте з уст твоїх вітання Досі в свідомості бринить. І я спізнала раювання... Хіба можливо повторить..? Твоя присутність зігріває. Твоя байдужість холодить. Не маючи тебе, втрачаю, Й від того серденько щемить...

2023-12-04 19:38:55

Інші вірші поета

Жахлива безнадія Чудесна драма І був юнак. І я була нівроку Буденність

Інші поети

Creatore di poesie

@Creatoredipoesie

Mac67

@Mac67

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1748

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12478