Кругаварот жыцця
Арлин Адамсон
Цяжэй за ўсё — нясці свой крыж Да самага канца. Здраджаем мы заўсёды; крычым: "Распні Хрыста!" А потым на каленях скрозь слёзы і наўзрыд Мы просім прабачэння за ўсе свае грахі. І Бог наш міласэрны даруе нам усё, Бо любіць нас бязмерна, як Сына Сваяго. А мы пасля адразу ідзём грашыць далей; І выбіраем горда: "Распні Хрыста хутчэй!"
2020-03-27 14:03:03
13
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Арлин Адамсон
@Вікторія Тодавчич Дзякуй❤️😘
Відповісти
2020-03-27 14:04:41
Подобається
Принцесса Лягушка = львица
О Боже как красиво и все понятно.
Відповісти
2020-03-27 14:07:18
1
Арлин Адамсон
@Принцесса Лягушка = львица Я очень рада, спасибо❤️🤗
Відповісти
2020-03-27 14:07:52
Подобається
Інші категорії
Привітання Соціальні Ода Пейзажні Вірші до свят Для дітей
Інші поети
Kira Snow
@FallingSnow119
Nada Maria
@_Nada_Baek
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1589
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12108