Ви не варті моїх слів...
Я закрила на замок шлях до поганих думок.... Ви не варті моїх мрій і моїх слів геть ідіть у забуття бо ви не варті Нічого ні гроша Люди ви не мої не варті моїх мрій Плакати вже за вас не хочу... І мочити знову очі.... Ви показали свій світі моєму світі Місця вибачте немає пояснення не дам кто для мене ви з вами Міні не подорозі побачте Ігнорувала я завжди бо ви того не варті... Сил терпіння ні ні ні нема вам дороги тож ідіть ідіть.. Від мене десятою дорогою..нах.. Міні вже байдуже слава що ви говорити всі там... Техенько спостерігаю Потім блок з полегшенням відпускаю..... Як чесно як я вам скажу ми ніколи друзями не були.... То була дешева гра.. Ви міні ніколи не будете друзі і не Були і далі ви не варті слова друзі... Бо зрузуміла мої рідні друзі підтримали як нікто Тоня, Оленка зрузуміти як нікто.. Правельно Оленка ти сказала слово по іншому іх не назвать... Такі є люди навіть навіть другом вже гидко назвати... Дякую мої рідні дівчатка ❤️ Показали справжнью дружбу Як то світі буває ви найкращі подруги мої рідні люди... Для вас подарую чудеса...
2025-03-15 17:40:27
1
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4238
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1789