поруч з тобою моя маленька
Аліна Собакар
Коли так погано на душі 😢 І не знаєш вже як бути згадай з ким так добре на душі І кто її зігріє від тривоги кто обійме скаже все гаразд я поруч Оленка рідна ти моя я поруч знаю важко і твої очі плачуть киця я з тобою ти все зможеш головне тримайся подолаєш всі вітри і не згоди ти сильна духом Знай як погоно ти пиши 😔 Обійму Ти рідна людина для мене знай Щоб не готувала доля я обійму і завжди укрию тебе від вітру 😢😢😢 Оленка киця ти моя ти потрібна міні як дуже важливого промінчика тепла міні завжди так тепло ♥️ Не минає день я тебе не згадала ти мої думки пам'ятай завжди поруч завжди є тобою 😔💗 Маленьке янголятко ти моє тобою я з тобою 😘 Маленька ти моя тримайся ти леше і не здаватися разом зможимо усе 🙏😢
2025-01-23 22:04:40
2
0
Інші вірші поета
Юлічка І її тепло Я сильна на душі слабка Коли тебе немає поруч Трішки тепла
Інші поети
Annora
@Alessia2412003
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16732
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12133