Смертельна ніч
Небо безкрає, зіроньки сяють, Матір з синами у дворі сидить Ластівки в небі швиденько літають А матір з синами сидить, гомонить. "Будете, любі, мене захищати, Аж поки не стане та мить Коли нам із вами прийдеться прощатись. Щоб Вкраїну могли захистить." "Ми тебе, мами, ніколи не кинем, Ми ж дітм твої назавжди. Навіть тоді, коли ми загинемо Будем любити тебе навіки" "Ви вже дорослі, боріться, рідненьки, За славу, за волю Вкраїни не забудьте слова мої - неньки Не зробіть з України - руїну. Вона ще живе, вона розквітає, Навіть в важкий для нас час Вона над врагами тихенько літає Щоб назавжди захистити нас." Віє вітер, місяць сходить Матір синам щось говорить, Вже на городі заснули квіти. У цю ніч країну спіткало горе. Міни. Бомби. Просто жах! І хата у вогні горить.... У матері з синами величезний страх. Пронеслась у очах ця мить. Тиша мертва... Не стало нікого. Ні синів, ні неньки... Ні садка... Ні хатки... Зупинилися серденьки... Більше ніколи не згадає мати Свою рідну хату Як над небом пролітали Смертельні гармати... Як вороги Вкраїну Свою зброю пустили Як синів їх рідних Отак погубили... Сини вже взлітали на небо безкрає Навіки там так спочивають І мати із ними там теж літає Уже вони хмарин сягають Бо навіки лишились з близькими людьми, З синами зосталась віками Бо вибухи ввечері, у повній пітьмі Послали трьома їх зірками. Така війна страшна у цім світі, Не жаліє нікого вона Залишуться діти в своєму лахмітті, І мати за ними всю ніч догляда...
2019-08-15 20:03:09
6
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2540
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2780