Можливо...
Ти щасливий? Ні, я нещасний. Чому ж ти такий прекрасний? Можливо...я сумний, Можливо, я веселий, Незнаю як тобі відповісти. Ось зараз. Можливо, світить сонце, Можливо, хмари вітрові, А, може, дощ іде рясний. Нічого я не знаю зараз. Чи я похмурий, чи ясний. Не відчуваю У своїх лодонях, В своїх вустах, чи на яву. Чи посміхаюся я зараз? Сама не розумію. А ти як? У тебе усе? У мене день, і ніч гроза іде, Яка з собою смуток весь несе. Гроза ця прилинна, і ніби нескінченна, в моєму серці розтає.
2020-12-23 20:31:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3543
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4868