Погляд
Ріна
Світає, гасне гарячий ліхтар, Порожні вулиці вдихають на повні груди. Кудись спішить календар, час і люди. Місто не спить, розганяє тумани, Вітер ріже обрій і горизонт І небо від сміху плаче дощами... Витягаєш із сумки зонт. І біжиш. Поспішаєш, переводиш стрілки, Розводиш зустрічі, людей, звично палиш мости. Думаєш - встигнути б в храм свічку занестИ Покаятись, змити гріхи Поки місто не вкрили сніги. Поки не стало пізно. Боїшся себе, помилок, іронізуєш над іншими і насміхаєшся над собою. В тобі стільки наївності і доброти, А ти губиш себе в нікотині і алкоголі. Відчуваєш, як втрачаєш орбіту Віру у Бога і в себе також. І більше не страшно дивитися очі Всевишнього томУ, хто бачив Смерть.
2020-10-28 19:58:01
1
0
Інші вірші поета
Оголені Ніжність Та, що втрачає Живи!
Інші поети
Alina
@someoneofnowhere
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2582
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10314