Межа
Не вривайся у мої світанки запахом кави, Свіжістю зливи, що була вночі. Я вже давно тебе не чекаю. Просто мовчи. Видаляю фото і змінюю свої ключі. Перегоріла? Не так, згоріла! Я попіл, я просто дим - Сивий подих чужих обіцянок І зраджених слів. Зів'яла, згоріла, суха Розбита вщент і до крапки Тепер я знаю де та межа За якою немає нашого "завтра"
2020-06-17 14:09:42
8
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3060
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9482