Кораблі
Ріна
Я забуду, повір, випалю цю... любов? Ми знову станем "чужі люди". Цигарка, зима, балкон. Не буду скучати, чуєш, бо ж зайві усі міражі. Знову навколо натовп: байдужі, холодні, чужі. Ми знову станемо "просто", без зайвих розмов, спільних снів. Час висипе день і простір із згарища кораблів. Червоні вітрила - казка, не більше набору слів. Сьогодні ж ще твоя ласка солодша від всіх гріхів. А завтра сніг стане водою, залиє нею міста.. Ти знав, що з твого полону мені нема вороття?
2021-01-19 19:07:51
4
0
Інші вірші поета
Мій "неможливий" Скажи... Коли... Прощальне
Інші поети
Ally San
@allysan1210
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3790
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2790