Кораблі
Я забуду, повір, випалю цю... любов? Ми знову станем "чужі люди". Цигарка, зима, балкон. Не буду скучати, чуєш, бо ж зайві усі міражі. Знову навколо натовп: байдужі, холодні, чужі. Ми знову станемо "просто", без зайвих розмов, спільних снів. Час висипе день і простір із згарища кораблів. Червоні вітрила - казка, не більше набору слів. Сьогодні ж ще твоя ласка солодша від всіх гріхів. А завтра сніг стане водою, залиє нею міста.. Ти знав, що з твого полону мені нема вороття?
2021-01-19 19:07:51
4
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6513
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2498