За мистецтво - пролита не одна крапля крові.
просто веселка
"Мистецтво - це просто!" Так сильно вдарили ці слова... "Чому відома ця постать?" Впала крапля крові не одна... За мистецтво боролись люди. "Я теж можу ноти нашкребти!" Розстріляне відродження не забути. "Можу фарби на папір нанести!" "За що платять митцям?" Не чую, просто мовчки пишу... "Не робота творчість оця!" Попри все культуру бережу... "Це не талант, просто писанина!" Мене розуміють лише вірші... "Робота зробила з мавпи людину!" Прошу мистецтво вічно живи!
2022-11-20 21:31:22
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
спасибі 🧡☕
Відповісти
2022-11-21 06:14:57
Подобається
Сандра Мей
Дуже сподобався увесь вірш. І трохи стало боляче у серці, коли згадала як наших поетів вбивали й знищували культуру. Сильний вірш. 🔥🤩
Відповісти
2022-11-21 09:42:49
1
просто веселка
@Сандра Мей безмежно дякую за теплий коментар 🥰
Відповісти
2022-11-21 11:57:31
1
Інші вірші поета
Лист про почуття... Типу мотивація... ... Сором'язливість
Інші поети
Helen Monthly
@helen_monthly
Julian de Sousa
@juliandesousa
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4113
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4954