Я переможу розчарування.
Я стараюся злетіти, Та діє сила тяжіння... Бажала не тремтіти, Та лякали власні вміння... Я знаю собі ціну, Та кажуть, вона - завищена! Я мала власну мрію, Та обставинами її - знищено... . . . . . . . . . . . . Той момент, коли в 17 маєш отримати диплом з відзнакою, не залежиш від батьків, тобі пропонують непогану роботу декілька роботодавців одночасно, але ти всеодно повинна їхати за кордон, бо в рідній країні навіть в довоєнний час заробити на власне житло і автомобіль було майже неможливо... Я люблю свою країну і людей тут, просто не розумію, чому мій тато з вищою освітою і червоним дипломом майже не бачив мене в дитинстві через заробітки за кордоном? Чому я зараз з досвідом роботи і затребуваною спеціальністю теж маю їхати на заробітки, для нормального рівня життя? Що з нашою державою не так?
2023-05-30 20:03:35
7
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13166
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2664