Трішки депресія.
просто веселка
Погляд скляний потух, Опущені уста. Сльози кроваві падають з рук, За, що доля ти так? Коли сильно рвуся вверх, Падаю вниз... Коли щось благаю тебе, Не чуєш мій крик! Коли просто стараюсь, Все намарно. Коли вночі лиш заплачу, Приходить ранок...
2022-02-18 10:24:09
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
дякую 🧡
Відповісти
2022-02-18 10:45:31
Подобається
Марія Відьма Дергача
дякую за вірш)))
Відповісти
2022-02-18 19:34:21
1
просто веселка
@Марія Відьма Дергача а вам дякую за мотивацію🧡🦊🧡
Відповісти
2022-02-18 19:58:00
Подобається
Інші вірші поета
Люди... Я все ще думаю про тебе... Вечер (типа ужастик). Кохання?
Інші поети
Merian Varner
@merian_varner
Kristin
@Khris_K
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2008
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461