Типу мотивація...
просто веселка
А скільки живуть люди, Під час вірусів, хаосу? Якими стали їхні думи, В чорні дощі і грози? А скільки живуть люди, З'їдаючи самих себе? Не вбивають сірі будні, Якщо цінувати кожен день!
2022-12-19 21:35:58
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Микола Мотрюк
Так... Бо вони перестають бути сірими, коли приходить усвідомлення, що цей день може бути останнім у твоєму житті... І тоді ти намагаєшся його прожити якнайкраще... з користю... для себе й оточуючих... зробити якусь добру справу, принести комусь радість... чи щастя... Мф 5:14: "Ви — світло світу..."
Відповісти
2022-12-20 09:55:36
1
Інші вірші поета
... Не вбивайте в людині добро... Щирість чи невразливість? Живи.
Інші поети
Фія
@sofiaaa_k
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2944
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2106