Ті моменти...

просто веселка

Ваза з квітами на розбитім вікні, В сльозах холодні ночі. Спогади про те, як ми були малі, Заставляють пекти очі. Вітер залітає крізь щілини, В коридорі вішалка пуста. Мрії дитинства розбиті, Бідна загублена душа. Хочеться вернутися в той час- Коли все було різнокольоровим. Мама готує малиновий чай, А тато ввечері, приходить з Цукерками додому. Просто хочеться відчути знов, Ті моменти- Коли все було привітним. Голова не була забита проблемами, А ми було безтурботними дітками.

2021-11-09 07:01:16

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Tianna Mase_

Як завжди прекрасно 👏❤

Відповісти

2021-11-09 08:39:45

1

просто веселка

@Tianna Mase_ пасібочки ☺️

Відповісти

2021-11-09 08:42:44

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2214

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13075