Ті моменти...

просто веселка

Ваза з квітами на розбитім вікні, В сльозах холодні ночі. Спогади про те, як ми були малі, Заставляють пекти очі. Вітер залітає крізь щілини, В коридорі вішалка пуста. Мрії дитинства розбиті, Бідна загублена душа. Хочеться вернутися в той час- Коли все було різнокольоровим. Мама готує малиновий чай, А тато ввечері, приходить з Цукерками додому. Просто хочеться відчути знов, Ті моменти- Коли все було привітним. Голова не була забита проблемами, А ми було безтурботними дітками.

2021-11-09 07:01:16

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Tianna Mase_

Як завжди прекрасно 👏❤

Відповісти

2021-11-09 08:39:45

1

просто веселка

@Tianna Mase_ пасібочки ☺️

Відповісти

2021-11-09 08:42:44

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4333

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1545