Світ...

просто веселка

Палала я, палало місто, А світ збоку стояв. Стало мертвим рідне місце, А світ мовчки кричав. Ридала я, ридалии люди, А світ нам співчуває. Діти так часто бачать муки, А світ їх обминає...

2022-10-15 21:44:21

8

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

просто веселка

@Cryda Cooper погоджуюсь, вони лише співчувати можуть, а як приходиться до діла допомагають по мінімуму, або просто для галочки

Відповісти

2022-10-15 21:54:05

1

Cryda Cooper

@просто веселка а от коли їх настигнуть наслідки "глибокої занепокоїності", побіжуть до нас за допомогою

Відповісти

2022-10-15 21:54:55

1

просто веселка

@Cryda Cooper ну а ми скажемо "ми глибоко занепокоєні" і все🙂

Відповісти

2022-10-15 21:55:43

1

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2172

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11987