Чужа мама.

просто веселка

Подув вітер, покотився дим, Що ти, війна, зробила з ним, хлопцем молодим? Ще вчора м'яча ганяв, А сьогодні перед смертю На коліна впав. Плаче Україна, плаче й мати. Тіло сина не відпускає, Адже земля навіки його поховає! І вона не потримає його знов За руки, не витре рушничком губи. Коли він був ще дитям і не Знав, що таке війна. Вона проклинає кожну мить, Коли на сина кричить...! Вірніше кричала, і при розумінні Цого сльоза на землю упала. Неначе грім розпач на матір Звалився, і світ на до і після Розділився, хоча ні, геть Розвалився. Вона залишилася сама... Ніхто не скаже звичне "Мам", Ніхто не скаже, як жити далі. Адже нікому не має діла До чужої мами... Вірш написаний ще в 2017, тому не судіть строго. Я тоді ще не дуже вміла писати😅

23.11.2021

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

просто веселка

дякую 🍬

Відповісти

23.11.2021, 09:13

Подобається

просто веселка

пасібочки 😊

Відповісти

23.11.2021, 09:13

Подобається

просто веселка

дякую🍰

Відповісти

15.01.2022, 14:31

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4889

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11434