Близькі незнайомці.
просто веселка
Твій погляд вселяє страх, Зникає доброта із нього. Людей читають по очах, Та твої дають лише тривогу... Усмішка сяяла, як сонце, А зараз - холодна мов лід. Стали рідними незнайомці, Коли близькі не вчули крик.
2022-11-10 09:15:07
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
просто веселка
@Сандра Мей вай, максимально дякую за такий теплий коментар 🥰🌻
Відповісти
2022-11-11 19:58:55
1
Антон Шаталов
Я надзвичайно боюся, аби всі ті круті, що їм я відкрив своє серце, стали для мене чужими... Саме завдяки таким творам, а не тільки своїм жахливим думкам, я згадую, що дружбу й любов потрібно цінувати
Відповісти
2022-11-14 19:16:08
1
просто веселка
@Антон Шаталов сподіваюся, що ви саме тим що треба відкрили серце і що вас покинуть жахливі думки. Дякую за розгорнуті коментарі, це мотивує писати 💓
Відповісти
2022-11-14 19:40:20
Подобається
Інші вірші поета
Герой Міні розставання... Дракон. Філософія.
Інші поети
Mary marko
@mary_45m
Zeen
@Blue_Bliss
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12395
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13256