Наш світ

♡

Я вірила раніше В усе, що мені кажуть... Не бачила, що дійсно Говорять-медом мажуть. Що все навкруг-неправда І Ідоли згоріли. Кому вчора так вірив - Нема сьогодні віри... Ти вірила у чесність? Що ж, ці сподівання марні, Бо чесність і порядність Сьогодні ніц не варті... Повага?!Та до кого? До тих, хто її топче? Ми сиплим перли свиням Кидаєм злато гончим. Кричу про це я вголос, Та хто в мій бік погляне? Це крає моє серце Кривавими шаблями... Що можу я зробити, Аби не було цього? Питаюся в усіх я -НІЧОГО!- Страшне слово! Не хочу я миритись З підлотую людською! Кидаю я їй виклик І правду я відстою!

2024-10-31 07:19:50

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2793

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12436