Наш світ
Я вірила раніше В усе, що мені кажуть... Не бачила, що дійсно Говорять-медом мажуть. Що все навкруг-неправда І Ідоли згоріли. Кому вчора так вірив - Нема сьогодні віри... Ти вірила у чесність? Що ж, ці сподівання марні, Бо чесність і порядність Сьогодні ніц не варті... Повага?!Та до кого? До тих, хто її топче? Ми сиплим перли свиням Кидаєм злато гончим. Кричу про це я вголос, Та хто в мій бік погляне? Це крає моє серце Кривавими шаблями... Що можу я зробити, Аби не було цього? Питаюся в усіх я -НІЧОГО!- Страшне слово! Не хочу я миритись З підлотую людською! Кидаю я їй виклик І правду я відстою!
2024-10-31 07:19:50
0
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4502
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5315