La Feuille ... Morte
Au gré du vent, elle flotte, Tourbillone, s'échoue devant ta porte Au gré de la brise, elle exécute Dans les airs un ballet sans chute Légère, portée par l'air C'est une aérienne, qu'à cela ne tienne Ce qu'elle aime c'est voler, elle adore planer Jour après jour, Chaque minute de chaque heure. Lourde quand le vent n'est plus Sèche lorsque le soleil ne brille plus Effrayée lorsqu'elle ne peut plus voler Brisée lorsque la brise s'est arrêtée Si elle aime tant planer, c'est qu'elle est terrifiée À l'idée de toucher le fond, fond d'un gouffre sans fond. Si elle éxécute des danses dans les airs C'est pour se rappeler qu'elle s'est foutue en l'air Qu'elle n'est plus que plume Que son coeur est enclume Que ses larmes sont torrents Que ses pleurs sont transparents Peut être souhaite t-elle oublier ? Elle en est incapable Dans sa tête tout est gravé Telle une peine implacable Et elle est condamnée à se rappeler À se sentir coupable Coupable d'avoir cédé Coupable d'avoir lâché Coupable d'avoir joué Coupable d'être née. Au gré de la pluie S'enchaînent ses cris Au gré de ses pleurs Souffre son coeur Et ses battements imperceptibles Résonneront de moins en moins fort Elle la craint, cette épreuve terrible : La mort.
2021-03-19 08:45:24
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Cadelle Cadelle
Sublime ❤️
Відповісти
2021-04-04 08:05:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5576
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12205