Juliette et Roméo

Butterfly

Roméo, Roméo, pourquoi es-tu Roméo ? Juliette, Juliette, pourquoi es tu Juliette ? Roméo, Juliette quel duo formez vous c'est toujours pareil la fille amoureuse, le garçon indécis Puis juliette finit stone et roméo tombe dans l'oubli Roméo et Juliette c'est un duo chaotique leur amour est froid, chaud, banal mais épique Roméo et juliette s'aiment vraiment mais ce sont des sentiments adolescents parfois justes, parfois passagers on dit que ce sont les plus beaux je dis que ce sont les moins faux car nombre de coeurs finissent brisés. brisés par la sincérité roméo, juliette, juliette, roméo elle est en bas, et il est en haut Roméo et juliette, quel duo formez vous, c'est toujours pareil elle espère et tient dans ses mains des fleurs vermeil il est indécis, il hésite mais sait qu'il doit faire vite car en bas les fleurs sont en train de faner et le coeur de juliette en a marre d'espérer d'essayer d'endurer a défaut de pouvoir cesser de l'aimer. roméo et juliette, juliette et roméo leurs lèvres s'effleureront-elles un jour ? leurs coeurs se trouveront ils un jour ? descendra t-il de son balcon ? l'aimera t-elle pour de bon ? roméo et juliette, juliette et roméo histoire intemporelle, sentiments infinis les fleurs de vermeils sont revenues à la vie.

2021-01-12 15:26:59

4

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

CyberKy

C'est la première fois que je lis un poème personnifié de Roméo et Juliette, et je ne regrette aucunement que ce soit le tien, ta vision de voir ce duo amoureux est très original et joli. ❤

Відповісти

2021-01-13 13:32:54

1

Butterfly

@CyberKy merci beaucoup, c'est super gentil ❤

Відповісти

2021-01-13 13:43:04

1

CyberKy

@Butterfly Avec plaisir !

Відповісти

2021-01-13 14:27:04

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11395

12

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

87

4

8914