Погоня за ветром
Сегодня книги пылятся на полках, Сегодня вокзалы бывают пусты, Форфор на помойке блестает в осколках, А люди друг с другом порой холодны. И нравственность вовсе не ценется в мире. Что мерзостью было - искусство теперь. Границы морали раздвинули шире, Но ведь не уменьшилось время потерь. Деньги, еда, развлечения, работа - Они теперь боги людей как никак, А раньше ценились семья, дом, природа, Сейчас же, духовность уходит во мрак. Уходит всё то, что ценилось веками, Погоня за модой вошла в нашу жизнь. Слава людей завлекает силками, Прибыль - наживка для тех, кто не спит. Забыв о спокойствии, деньги считая, Гонимые ветром, теряют свой сон. Ищут, находят, в конце всё теряя, Об этом ещё говорил Соломон.
2021-08-13 09:45:34
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Алина
😍👍🏻
Відповісти
2021-08-13 10:14:41
1
o_oj
😍😍😍
Відповісти
2023-08-27 12:58:37
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2444
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3288