Конвалії

Серафім

Краплинки жалю не стікають по червоним щокам. У темряві тихо, мигає курсор, слів чекає. Я вже далеко, я вже не тут, а там, Де ніхто мене ніяким чином не знає. Я вже далеко - слова мене в вирій несуть. Так не боліло давно, кричу в процесі баталій Зі своїм тупим мозком, рідким як звичайна ртуть. Згадаю букети свіжих біленьких конвалій, Що неслися коханим і може не зовсім, але З побажанням любити, з побажанням комусь довіряти. Я думаю знову: "Що цей голос верзе? Які ще обгортки збирається він зламати?" Я пишу ні про що, ні про що мої думки несуться. Ні про що я вдивляюсь у темряву крадькома. По мені вже зеленими зміями конвалії в'ються. Їм плювати на те, що сьогодні в душі - зима. Їм начхати на те, що солоно у роті, пече. Їм не смішно, не соромно повністю стан огорнути. Я вся в квітах. Подайте ж мені плече На якому я зможу навіки заснути. Плече на якому можна стати "ніким" Просто "кимось" мені вже обридло бути. Хочеться стати для всіх тим холодним, чужим, Аби в спокої темряву, квіти, усе забути.

2023-05-16 18:10:05

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Обожнюю конвалії і їх аромат.☺️ Думки якраз глибокі та змістовні, а не навпаки.)

Відповісти

2023-05-16 19:38:23

1

Серафім

@Н Ф Дякую😳

Відповісти

2023-05-16 19:38:45

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3001

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1553