Конвалії
Краплинки жалю не стікають по червоним щокам. У темряві тихо, мигає курсор, слів чекає. Я вже далеко, я вже не тут, а там, Де ніхто мене ніяким чином не знає. Я вже далеко - слова мене в вирій несуть. Так не боліло давно, кричу в процесі баталій Зі своїм тупим мозком, рідким як звичайна ртуть. Згадаю букети свіжих біленьких конвалій, Що неслися коханим і може не зовсім, але З побажанням любити, з побажанням комусь довіряти. Я думаю знову: "Що цей голос верзе? Які ще обгортки збирається він зламати?" Я пишу ні про що, ні про що мої думки несуться. Ні про що я вдивляюсь у темряву крадькома. По мені вже зеленими зміями конвалії в'ються. Їм плювати на те, що сьогодні в душі - зима. Їм начхати на те, що солоно у роті, пече. Їм не смішно, не соромно повністю стан огорнути. Я вся в квітах. Подайте ж мені плече На якому я зможу навіки заснути. Плече на якому можна стати "ніким" Просто "кимось" мені вже обридло бути. Хочеться стати для всіх тим холодним, чужим, Аби в спокої темряву, квіти, усе забути.
16.05.2023
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Обожнюю конвалії і їх аромат.☺️ Думки якраз глибокі та змістовні, а не навпаки.)
Відповісти
16.05.2023, 19:38
1
Серафім
@Н Ф Дякую😳
Відповісти
16.05.2023, 19:38
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4951
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1607