не моя

Лєна

кохаючись, задумався про те, чия ти? я намагаюсь прочитати посмішку твою дізнатись трохи більше просто правди і чим наповнене твоє звичне "люблю" ти здатна довго не відводити свій погляд твоя апатія і з космосу помітна і дихаєш погідливо коли я поряд зі мною серця твого ритміка спокійна ти навіть лежиш поруч, але ти не зі мною і часто в голові твоїй я чую голоси вони шепочуть, не дають спокою вони бояться, що ти все розповіси під сяйвом місячним твій бачу силует під халатом твоїм сховані відбитки пальців твої зелені очі, шалений твій дует таїть старанно список всіх твоїх коханців ти як ескіз, який не домалюють до кінця ти як той вірш, що пише сто один поет і саме я хотів би стерти їхні всі слова і на спині твоїй лишити свій сонет але не перший я й далеко не останній і довго в черзі я стояти б не волів за образ той, один єдиний справжній без купи вивчених напам'ять гарних слів @_Salvatore_

2024-02-20 20:29:50

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5530

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1888