фантом

Лєна

після десятків недоспаних ночей, після порізів й депресивного стану перед собою я знов бачу образ цей, який щоразу мене вводить в оману на відстані витягнутої руки я відчуваю твій подих відразу і мене ніяк не покидають думки, що в паралельному світі ми разом забігали очі, за ними мурашки я відчуваю, що не маю вже сил тонка грань між "я хочу" і "важко" не прикладатиму я більше зусиль крок назустріч я крізь прірву роблю і вщент руйную мовчання роки добровільно знов лізу в ту саму ж петлю я біжу, ти відходиш - навпаки я із ляком дивлюсь в твої очі і шукаю в них шматочки надії мій крик розвіявся в тиші пророчій себе зібрати я знов не зумію стираю сльози я з лиця рукавом дивлюсь востаннє на твій силует зникаєш ти, а точніш - твій фантом, від нестачі тебе побічний ефект @_Salvatore_

2024-04-28 09:41:50

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12129

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4375