Втрачене королівство 2

Ганна Мельник

Над горами сонце світає, За морем далеким і лісом густим... А там королівство нас зустрічає, Полем занедбаним й містом пустим. Нема тут життя і люду немає, Тут сміху людського і плачу не чуть. Немає нічого на землях безкраїх Тільки вітри холоднії дмуть. Тепер тут панують злидні і хаос, Впав з престолу переможний вінець Королівство втратило силу і пафос, А ворон самотній віщує кінець. Тут тільки смерть гуляє по нетрях, Нікого впіймати не може. Повсюди розставила свої тенети Так, що сховатись не гоже. Декілька душ помітила смерть, Схотіла собі їх забрати Та все одразу пішло шкереберть: Не змогла вона їх впіймати. Облишила смерть ці душі невинні... Дала їм шанс на життя... Дозволила втілити мрії невпинні, Й відчути серця биття.

2024-03-13 19:12:20

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олександр Кумирчик

Оце я розумію справжня пейзажна лірика. Ніяких розповідей від першого чи другого лиця, ніяких замудрених, перекручених слів. Чистий та послідовний опис подій. Просто та геніально. Мені подобається і я це збережу. Дякую

Відповісти

2024-03-23 02:04:18

Подобається

Ганна Мельник

Щиро дякую 💗, через такі коментарі є наснага писати далі)

Відповісти

2024-03-23 19:13:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2624

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

3138