Втрачене королівство 2
Ганна Мельник
Над горами сонце світає, За морем далеким і лісом густим... А там королівство нас зустрічає, Полем занедбаним й містом пустим. Нема тут життя і люду немає, Тут сміху людського і плачу не чуть. Немає нічого на землях безкраїх Тільки вітри холоднії дмуть. Тепер тут панують злидні і хаос, Впав з престолу переможний вінець Королівство втратило силу і пафос, А ворон самотній віщує кінець. Тут тільки смерть гуляє по нетрях, Нікого впіймати не може. Повсюди розставила свої тенети Так, що сховатись не гоже. Декілька душ помітила смерть, Схотіла собі їх забрати Та все одразу пішло шкереберть: Не змогла вона їх впіймати. Облишила смерть ці душі невинні... Дала їм шанс на життя... Дозволила втілити мрії невпинні, Й відчути серця биття.
2024-03-13 19:12:20
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олександр Кумирчик
Оце я розумію справжня пейзажна лірика. Ніяких розповідей від першого чи другого лиця, ніяких замудрених, перекручених слів. Чистий та послідовний опис подій. Просто та геніально. Мені подобається і я це збережу. Дякую
Відповісти
2024-03-23 02:04:18
Подобається
Ганна Мельник
Щиро дякую 💗, через такі коментарі є наснага писати далі)
Відповісти
2024-03-23 19:13:54
Подобається
Інші вірші поета
14 лютого Не кохай Місце спокою Люблю тебе
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2388
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1820