Дівчина квітка
Ніжна й невинна,тепла і прекрасна, Дівчина зросту звичайного. Ніхто не знаходив у ній нічого унікального, Проте один все ж таки знайшов. Знайшов,те що шукав. Він помітив її,мов горіхове лушпиння,очі. Темне,мов крона дужого дерева, волосся. Смугла шкіра, ніби щойно після засмаги. Він помітив її,її одну серед цілого квіткого поля. Для нього вона бездоганна,найкраща серед всіх. Тільки не шукала вона захисту, Не шукала опори,сильних плеч,за які можна сховатися. Прагнула створити все самостійно,від початку і до кінця. Не вірила в кожні солодкі слова, обіцянки й признання. Хоч не гоноровою була,не прагнула до сім'ї та до рутини. Хотіла квітка віднайти себе у цьому світі. Хотіла знайти покликання своє у цьому квітковому полі... Цікаво, чи квітка повірила цьому прихильнику? Чи відкинула свої принципи заради нього? Чи зміг він достукатися до її серця? Це досить цікаві питання, Та відповіді на них ми побачимо лише згодом...
2023-09-15 14:03:48
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3138
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13465