Моя поезія
(18+)
Дарую вірші, Поглядом частую. Уста тремтять... і ти важко здихаєш, Дозволь торкнутися руки твоєї... Дай мені руку свою, ну ж бо... давай. Чому такий кощавий ти? Яка таємниця твоя? Що в серці твоєму? Скажи Дратуєшся, кипиш, копаєш яму у думках. В усіх на серці щось тремтить, щемить... Але це серце – тііільки твоє. Відкрий таємницю свою, шепотом прошепочи... Сліди розпеченого заліза... Ти бродиш в тіняві, якщо страхи, стали трясовиною... болючим жахом, хвостом днів твоїх тепер. Промов лише... поговори зі мною, Щоб збагнула! Тільки давай, без холоду і глумства. І на наступний раз, Подумай перед тим, як починати "діалог", коли ваші мугиканя сягають апогею у розмові. Не смій торкатися мене, якщо підніметься твоя рука чи голос на жінку... Хто ти тоді? Коханий? Вам же ж потрібно, вилити всю злість. Непогано! *** Тікай... а в гордості не знай пристану. Бо ніяка жінка в світі, не заслужила, щоб її коханий, вертів нею – мов брязкальцем перед очима хижака. Розкажи таємницю свою... Благаю, чи просто прошу? Хочу знати, за що ти кохаєш? Які запчастини ще потрібно зібрати з брухту металу щоб взнати, з чого складається "Maserati"? Повірю тобі, Повірю тоді, Коли погладжування по щетині, доторки, нескривджені обійми, цілунки в щічки, носик і в уста. На шиї теплий віддих залиша, Ти не закинеш різко – *всі ви с*ки такі*.
2023-09-25 22:23:00
4
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6137
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2196