Привид

Domina Mortem

Там в краю де світанок ховався, Де співали лиш квітки, дожді, Блідний місяць у річці вмивався, З вітром хмурим ігрались вогні. Там над прірвою висився замок, Де ворони носились в квача, Де горгульї носили меча, І навколо хранили порядок. Був там цар, що давно вже помер, Добрий привид, що полюбляв книги, Чий ну зовсім не страшним був вигляд. Але пишуть в легендах тепер, Що то привид був злий, безпощадний, Що він вкрав і вбив купу дітей, Катував, в лісі вішав людей, І ніхто в світі більш не знав правди: Привид той до сих пір плаче в замку, Як злочинець нічиїх смертей.

2022-10-01 10:12:19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Mr. Krest

Згадав вірш "Лісовий цар" зі шкільної програми

Відповісти

2022-10-02 18:35:47

Domina Mortem

@Mr. Krest порівнюєш мене з классиками, да? 😏

Відповісти

2022-10-02 18:42:54

Подобається

Mr. Krest

@Domina Mortem все може бути)

Відповісти

2022-10-02 18:44:11

Інші вірші поета

Сердце Перстне Пощадіть мене Дім

Інші поети

Luna

@Moon_Luna_

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Uina Ku

@mayor_hija

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16680

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6401