Привиди
Привиди, привиди, кличуть додому, Тих хто внóчі серед снів заблукав. Привиди плачуть по часу булому, Часу коли хтось про них пам'ятав. Привидам смішно коли люди плачуть, В сердце коли їм всаджають кинжал. Привиди з іншого світу неначе, Світу, в якому ніхто не страждав. Привиди граються в пошуки сенсу, Сенсу життя, сенсу марних сварок. Привидам інколи навіть здається Мов би вони - витвір чиїх'сь казок. Пісня до твору для атмосферності: https://drive.google.com/file/d/1Ogyq21iWAEb4CWt9BjWcLpBlxOlHz5p1/view?usp=drivesdk
2022-10-16 13:44:00
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
erorka
Друже, це справді красиво
Відповісти
2022-11-07 12:31:50
1
Domina Mortem
@erorka музика чи вірш, друже?))
Відповісти
2022-11-07 14:01:33
1
erorka
@Domina Mortem і те і те)
Відповісти
2022-11-07 16:38:22
1
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14974
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1859