Пощадіть мене
Domina Mortem
Роздирая рани, розкривая вени, Видихая рвано в льодяному морі В божевіллі ночно, в божевіллі денно Тонучи самотньо в злому ре мінорі. Там де сльози стелять по зимі дорожки, З моїх вік спадають теплі каплі крові. Плаче бідне сердце, більше так не може, Мучить божевілля душу в ре мінорі. Кількістю таблеток замість купи друзів, Вічними сльозами. В сердці купа скла. Прошу, пошкодуйте в тій моїй потузі, Відшукати в комусь крапельку тепла.
2022-10-21 15:27:54
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Сильно.👏 А й справді такі проблеми існують на справді. Але ж як це чудово написано.
Відповісти
2022-11-01 17:48:14
1
Domina Mortem
@Сандра Мей сильно дякую за ваш відгук)
Відповісти
2022-11-01 18:35:52
1
Інші вірші поета
Пташеня Привид Пташко, чому ти мовчиш? Свічки
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Enok Mayeny
@Enok_Mazino_Mardukg
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2669
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5653