Рідні , твої
Ех... Ти пиши , якщо щось трапится, Якщо спати лягаєшь Якщо вітер тобі солодковато дмухне Коли тобі радісно до болю у животі Та навідь , коли грусть перейде всі ріки Ти пиши мені , хоч інколи Я тут На іншому крає річки Завжди тут , Все чекаю від тебе звістки Ти пиши мені часом . Хоч трохи... Бо у цьому світі Не буває рідніших Ніж ті , що завжди Поряд , із твоєї сторони Де завжди тепло Де правду говорять Де завжди є ті слова , що не дають нам проститися Буває , що серед сім'ї не буває рідних Але є ті , хто став Не забувай, хоч часом , про нас , Хоч інколи Бо ми с тобою А чи з нами же ти ?
2020-12-15 20:03:22
1
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3153
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1891