ÝXŬ'ŖÈ ÁŊŇXÝIŅĜ MÈ

CVLD BLVVDED

I remember THIS FIRST ALARM BELL, When I started hearing voices, I didn't think that these sounds are of THE DEVIL FROM HELL, HE CHANGED ME AND GAVE ME CURSES, Void and cruelty is ALL THAT I FELT, I do business in my head, Get out of my territory, My problem isn't loneliness, but in your presence, YOUR CONCERN DOES NOT BOTHER ME YOU'RE ANNOYING, WHY CANNOT YOU JUST DAMN LEAVE? I ALREADY LOST TOUCH WITH REALITY WHEN I WAS IMMERSED IN MY HEAD, BUT I WAS RETURNED BACK BY A TRAP THAT GOT INTO MY ANKLES, AND THEN I WAS THE ONLY TIME I FELL ON MY KNEES, I REMEMBER HOW BLOOD WAS EVERYWHERE EVEN ON MY TEETH, I SEE A KNIFE IN THE KITCHEN AND GO TO THIS LIKE MICHAELY, AFTER ALL THE WORK, I REALIZED THAT I BETTER BE ALONE, BE SURE, I KNOW ALL YOUR ACTIONS, EVEN THOSE THAT YOU DID IN THE DARK, I LOST EVERYTHING WHEN I WAS INEXPERIENCED IN LIFE AND WALKED ON A LEASH OF LOVE, SO BITCH, GET UP AND GO, I DON'T WANT TO SEE YOUR FACE AND ANYONE ELSE I do as I feel comfortable and not you, I will move to a new level soon, It's been like one day since the beginning of June, Every morning I see the sun, every evening I see the moon, I see obstacles in the way, but I move, I DIDN’T TAKE A SPLINTER FROM MY SKIN FOR SO LONG THAT WHEN I PULLED IT A LOT OF BLOOD WAS SHED...

2020-10-19 05:22:39

1

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1545

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920