MUTILATIVN WITH THE CHAINSAW

CVLD BLVVDED

TURN ON THE CHAINSAW AND ENTER THE BODY, KIDNEYS AND INTESTINES FLOW FROM INSIDE THE BODY, NIGGA, I JUST LOVE IT, THE SOUNDS OF A CHAINSAW COME AS IF FROM MY HEAD, AIN'T LOOK INTO MY HEAD THERE IS CRUELTY AND VIOLENCE, I WAS ISOLATED AND STARTED GOING CRAZY IN SILENCE Psycho from the mental hospital, That's what I can be called, The borders of insanity are invisible, More precisely, they're completely absent, they are unlimited, I'm holding glass fragments in my skin like bullets in a clip, They are useful and can be useful in critical situations, I use all the skills and available tools in the mix, I still have a lot of shit to fix, The load on my shoulders is too heavy, Say dying words before I pull the trigger, I know death is your main fear... OH, DEVIL, I KNEW, THIS EVIL WILL SWALLOW ME UP AND LEAVE NOTHING MERCIFUL, I LOST A PART OF MYSELF AND MY CONSCIOUSNESS, I LOST MY SOUL AND LOST MY LOVE, IT FEELS LIKE AFTER DEATH I LEFT ROTTING BRAINS IN THE GROUND, MY BONES ARE BLACK AS A VOID, THEY BURNED OUT IN HELL AND RETURNED TO THE REAL WORLD, PAIN IS INEVITABLE, BUT TORTURE IS A CHOICE, ALL AROUND ARE LIARS, LISTEN TO YOUR INNER VOICE

2020-10-18 05:44:08

2

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3107

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12812