INFECTED IN THE SPVTLIGHT

CVLD BLVVDED

DYING FROM WITHIN, LIFE SEEMS TO END SOON, ATTENTION IS NOT WHAT YOU WANT AT THIS MOMENT, WHEN EVERY NIGHT SEEMS LIKE THE LAST AND YOU SEE THE MOON RISE IS ILLNESS A SIGN OF EXTRAORDINARY? ADMIRE THOSE WHO SUFFER AGAINST THE BACKGROUND OF HIS LOVED ONES WHO MOURN, This is mockery if not mental violence, They need rest for recovery and silence, He will feel like a patient, HE DOES NOT NEED THIS ATTENTION AND A BUNCH OF FACES 'ROUND, His soul will soon either be lost or rot with a body in the ground, I lean more towards the second, This is what I think, IT'S NOT FOR ME TO JUDGE WHAT PEOPLE WHO ARE NEAR DEATH WANT I just want to make their last days calm, But I'm sure you'll turn a deaf ear to my words, am I talking to the wall? Stop botherin' them all, They deserve to rest before they fall...

2020-12-28 13:27:23

Інші вірші поета

SUNDAE WITH BLVVD My drawing of X-Virus What bothers you?... CVRNERED

Інші поети

Dr. B

@Dr_B

Павел Громов

@Waider

Hannah

@hananahQbanna

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16466

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12065