I DVN'T BELIEVE MY HEART

CVLD BLVVDED

FUCK THE FEELINGS, LOCK THEM UP, THEY'RE KILLING ME AND DRAG ME DOWN, I would rip my heart completely out of my chest, I'VE BEEN FEELING BETTER LATELY WITHOUT LIVING IN MY PAST, I got my love and it is death, I didn't fall in front of some ass, The devil made me blessed, The evil in my veins started to run way faster, Faster, I slit my last bitch's throat she treated me like a duster, Duster, Then I threw her corpse into the river, I AIN'T REGRET THIS ACT, She made my heart silver, I WROTE HER A CHECK, I may be a killer, BUT SHE TURNED MY HEART BLACK, And since then I don't trust my heart, I'VE NO MORE SPACE FOR KNIVES IN MY SCARRED BACK, I've already heard about my status of nutty, Nutty, Those who said so are already drownin' in a pool of blood and it's funny, Funny, I have like-minded people only they are in my mind we're an one man army, Army, We'll swallow you with evil and darkness AND THEN KILL YOU WITH CUNNING CUNNING, YAH... To be honest... To be honest... I do not believe my heart... To be honest... To be honest... I'm tired of bleeding scars...

2021-05-22 08:55:11

Інші вірші поета

MENTAL BREAKDXWN I_NEED_TO_TAKE_A_BREAK DVN'T TELL ME WHAT TV DV Drawing of the Plague Doctor

Інші поети

- BFF MAİLİN Love Yourself -

@mehri_beshimova_yg6k

Clary Lorraine

@clarylorraine

Tudor

@Tudor_ya

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2306

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12271