То була моя весна...
То була моя весна... Холодна і невблаганна. Безжалісна, панна моя, Весна моя! Квітнуть дерева, Та не моя душа. Співають пташки, Та не весела я. То була моя весна... Де залишався трішки морозець на щічках, Де сонце проривалося до нас, Де кохання жило вічно... То була моя весна.. Так моя і більш нікого! Такою я її вбачаю, І щодня в думках своїх блукаю. То була моя весна... То були мої надії... І почала квітнути й моя душа! І побачила я у любові ту надію...
2018-03-02 16:32:35
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
👏👏👏👏👏
Відповісти
2018-03-07 10:37:54
1
Юлія Гаргат
Відповісти
2018-03-09 21:21:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4848
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4065