Спогад назавжди

Юлія Гаргат

Ми сиділи з тобою під вербою, Сонце вже заходило за обрій. А ти все розповідав про щастя, про любов, А я з цікавістю слухала тебе. Та незнало серце, Та незнала я. Що це всього - лиш сон, А не життя! А не любов! Всього лиш сон! Лиш сон! Ми сиділи з тобою під вербою, Ти цілував мої вуста. Наша любов не згасала, Її продовжило життя!

2017-12-02 09:09:50

Інші вірші поета

Мрію пам'яттю про тебе Зірка, що здійснила мрію Змінюється все... Осінь

Інші поети

Нирада

@Nirada

Jailin Derozen

@Jailin

Seyfe

@Seyfe

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

3200

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8914