Спогад назавжди
Юлія Гаргат
Ми сиділи з тобою під вербою, Сонце вже заходило за обрій. А ти все розповідав про щастя, про любов, А я з цікавістю слухала тебе. Та незнало серце, Та незнала я. Що це всього - лиш сон, А не життя! А не любов! Всього лиш сон! Лиш сон! Ми сиділи з тобою під вербою, Ти цілував мої вуста. Наша любов не згасала, Її продовжило життя!
2017-12-02 09:09:50
9
0
Інші вірші поета
Наш вогонь Закохалась... Минуле Смуток, біль та сльози
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4829
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16744