Не з'являйся
Юлія Гаргат
Прошу не з'являйся у моєму житті Ні, не потрібно мені твоїх пустих балачок. Просто пройди повз, Просто не промовляй свої сповнені яду слова. А якщо і з'явишся ти раптом То прошу май повагу до моєї душі. Не використовуй як іграшку її, Бо доля все бачить і занотовує у книзі життя. От побачиш сьогодні ти зі мною вчинив так, А завтра доля в відповідь і тобі надішле болісний кулак. Так, вона це зробить, Так, вона нагадає про все... Тому прошу ти або залишся або іди Іди і не вертайся Забудь дорогу, викинь ключ від мого серця. Просто зрозумій біль щастя не поверне. Прошу зникни... Прошу піди... Прошу зітри спогади... Прошу не люби...
2018-08-16 18:22:49
2
0
Інші вірші поета
Крила любові Мрію пам'яттю про тебе Між нами сотні кілометрів Дивно як міняється час
Інші поети
Venti//
@ArchontOfFreedom
Eliza
@Lourie
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3758
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4827