Програли кохання
Павел Громов
Програли кохання, Отрутою зради майбутнє згубили. Пусті обіцяння, Разом потаємно копали могили. Брехливі слова, Посіяли зерна мерзотних учинків. Розмова нова, Не торкає чорствого серця задвірків. Обійми палкі, Не стримали вибух емоцій у грудях. Рухи різькі, Останній цілунок в губи на людях.
2020-02-09 07:16:12
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Гарно ☀️
Відповісти
2020-02-09 20:16:34
1
Павел Громов
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК такий короткий, але майже одну годину писав 😅☺️ Ну не йде мені той вірш, хоч вбийте)
Відповісти
2020-02-09 20:30:52
Подобається
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Павел Громов Просто мы разучились думать на родном языке. В мене так теж буває. Частіше, коли хочеться з близькою найріднішою людиною погомоніти, прориває....щоб не ревіти...пишу українською ) А вийшло в тебе правда гарно)
Відповісти
2020-02-09 21:06:18
1
Інші категорії
Радісні вірші Пейзажні Для дітей Гумористичні Соціальні Поеми
Інші поети
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Vorozhka
@Vorozhka
Oh Sana
@hanine_writer
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3407
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13158