...
Мені здається, я бачила його сьогодні, Він там стояв, біля дзеркал. А я йшла мимо й гордо ті несла спогади про нас. Стискалось серце й шалено тремтіло, Мурахи побігли по шкірі враз. Ми пройшли цей етап, усе зледеніло Чи, може, це я зледеніла до вас? По вулицях міста, де двоє тримались за руку, На жаль, не існує вже нас. Ми лиш перехожі. Незнайомці, зі спільним минулим в думках.
2019-09-11 19:50:00
3
0
Інші поети
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Юрий Voituk
@yura2016_voituk
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3288
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
5219