Я жертва чи мисливець ?

Aleksandr Bilogura

Я жертва чи мисливець ? В пітьмі нічній іду Я дурень чи сміливець ? Своєї смерті не діжду Скрип дерев і хвої запах Совиний гук і звіра вий Шукаю по хижацьких лапах Де побратим загинув мій Відкинув сумнів свій і жаль Знайшов я вовчі каземати В руці твердій холодна сталь Ну що , готовий вмерти, брате ? Не вберіг тебе, пробач Вловив я погляд сіромахи Відчув у серці плач Невинний, рідний бідолаха... Вовкун враз виліз із печери Нещасний спокую шукач Не бачить він в мені вечері І хто для кого тут палач ? Я жертва чи мисливець ? Я мушу рідну кров пролить Я дурень чи сміливець ? Нікому я не дам цього зробить Мій брат у вовчій шкурі Покірно голову схилив Зробив я замах , другий І сам від горя я завив...

2020-05-20 09:41:57

12

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Aleksandr Bilogura

@Наян Коваль помітив ) радо продовжу ознайомлення з Вашою творчістю ) Все ж ,комусь треба писати і сумні вірші )

Відповісти

2020-08-22 19:59:09

1

Наян Коваль

@Aleksandr Bilogura не ми такі, життя таке😁😅

Відповісти

2020-08-22 20:00:19

1

Aleksandr Bilogura

@Наян Коваль це точно 😌

Відповісти

2020-08-22 20:01:02

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12393

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5694