Вільна мелодія
Самотній піаніст. Служитель власної він музи, Бажає грати лиш для себе, Ніхто не заперечить йому цієї насолоди. Коли у шибку дощ акомпонує Самотній піаніст Переберає клавіші тонкими пальцями Струни його серце, Мелодія подих Божиий, Він не поділяє світ на чорне і біле Зараз він і є світ Почуття ринуть, як злива Що за вікном шумить... Самотній піаніст. Він є єдиний, він є у цей лише момент Німий Говорять пальці, а не він, Останні краплі й стукіт клавіш, Подих. Кінець. Закриває інструмент, Йде. P.S. Моїм знайомим музикантам. Сам не вмію грати, надихаюсь Вашим виконанням.
2020-05-20 18:13:40
6
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9158
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2468