Щось
Aleksandr Bilogura
Коли кипить душа Беру білий папір. Незграбно шкрябаю , шкрябаю Все чорним чорнилом пусті літери... Пусті літери , які бажаю наповнити хоч якимось сенсом... Для себе. Не для людей, для себе. Так , я егоїст. Хіба мистецтво воно не для всіх ? Так. Але моє слово не мистецтво. Моє слово належить мені. Байдуже , що хто скаже, я пишу те , що хочу прочитати Сам. Один. Кожен раз виливаю свою душу у ці безформені рядки аби для себе знайти відповідь... Навіщо все, це ? Навіщо людині творити ? Навіщо людині любити ? Навіщо людині дружити ? Навіщо людині бути ¿ Що я за людина ? Що таке взагалі в наш час "людина" ? Годинник біжить уперед А я все намагаюся хапатися за примарне почуття справедливості цієї планетки. Малюю собі то роги то крила Все шукаю своє "Я" серед "Ми". Потім...потім я жадібно рву білий папір на шматки та жбурляю його у смітник. І все - завіса Квітів не треба Я не актор
2020-12-08 10:53:57
10
0
Інші вірші поета
Замальовка ночі З нею... Дівчина із місяця Сніговини
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2829
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1697