Щось

Aleksandr Bilogura

Коли кипить душа Беру білий папір. Незграбно шкрябаю , шкрябаю Все чорним чорнилом пусті літери... Пусті літери , які бажаю наповнити хоч якимось сенсом... Для себе. Не для людей, для себе. Так , я егоїст. Хіба мистецтво воно не для всіх ? Так. Але моє слово не мистецтво. Моє слово належить мені. Байдуже , що хто скаже, я пишу те , що хочу прочитати Сам. Один. Кожен раз виливаю свою душу у ці безформені рядки аби для себе знайти відповідь... Навіщо все, це ? Навіщо людині творити ? Навіщо людині любити ? Навіщо людині дружити ? Навіщо людині бути ¿ Що я за людина ? Що таке взагалі в наш час "людина" ? Годинник біжить уперед А я все намагаюся хапатися за примарне почуття справедливості цієї планетки. Малюю собі то роги то крила Все шукаю своє "Я" серед "Ми". Потім...потім я жадібно рву білий папір на шматки та жбурляю його у смітник. І все - завіса Квітів не треба Я не актор

2020-12-08 10:53:57

Інші вірші поета

Горить і шматує в середині Людина-коробка bellezza naturale Шкарпетки

Інші поети

Юлія Юріївна

@yuliya2207

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Алорія Реґенмонд

@Ame_Regenmond

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1498

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4247