Примхи долі

Влад Котов

Яке все ж дивне це життя, Ніхто не знає майбуття Ти просто йдеш собі поволі, Спираючись на примхи долі. Комусь вона дарує щастя, Комусь любов, одну й назавжди, А в кого друзі щирі, справжні, Та є і ті кого образить... Нехай образить раз вона Все решта, то уже твоя вина Зневіра, то страшна є сила Та не здавайся, йди до цілі Коли в страшну лиху годину Повстануть проти тебе сили, Шукай навколо щось хороше Воно тебе врятує, друже. І не кажи немає світла. Це все – зневіра і невтіха. І навіть, у найгіршу мить, У кожного десь глибоко, Надія все ж бринить.

2020-03-11 19:07:56

Інші вірші поета

Щастя вимагає праці Ти уяви... Нестримні почуття Нездійсненна мрія

Інші поети

Maks Skalozub

@Max_Skalozub

شفق

@sabrine

Мандрагорка Евгений

@ManDragor

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1185

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2780