Примхи долі
Влад Котов
Яке все ж дивне це життя, Ніхто не знає майбуття Ти просто йдеш собі поволі, Спираючись на примхи долі. Комусь вона дарує щастя, Комусь любов, одну й назавжди, А в кого друзі щирі, справжні, Та є і ті кого образить... Нехай образить раз вона Все решта, то уже твоя вина Зневіра, то страшна є сила Та не здавайся, йди до цілі Коли в страшну лиху годину Повстануть проти тебе сили, Шукай навколо щось хороше Воно тебе врятує, друже. І не кажи немає світла. Це все – зневіра і невтіха. І навіть, у найгіршу мить, У кожного десь глибоко, Надія все ж бринить.
2020-03-11 19:07:56
5
0
Інші вірші поета
Несказані слова Другу Нічна пора Раз і назавжди
Інші поети
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3704
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919