Примхи долі
            
            Яке все ж дивне це життя,
Ніхто не знає майбуття
Ти просто йдеш собі поволі,
Спираючись на примхи долі.
Комусь вона дарує щастя,
Комусь любов, одну й назавжди,
А в кого друзі щирі, справжні,
Та є і ті кого образить...
Нехай образить раз вона 
Все решта, то уже твоя вина 
Зневіра, то страшна є сила 
Та не здавайся, йди до цілі 
Коли в страшну лиху годину
Повстануть проти тебе сили,
Шукай навколо щось хороше 
Воно тебе врятує, друже.
І не кажи немає світла.
Це все – зневіра і невтіха.
І навіть, у найгіршу мить,
У кожного десь глибоко, 
Надія все ж бринить.
            2020-03-11 19:07:56
            
            
                                                    5
                
                
                
        0