Вересень-Січень
Пробач мій милий, любий мій. За те, що зрадила своїм я почуттям. За те, що піддалася впливу злому та повністю забула, що люблю. Я місяць, два, а може й три була в ілюзії якійсь. Там крига моє серце тихо їла. Зима туди прийшла і відступати не схотіла. Мене забрати повністю хотіла. Покинув ти мене… І цим ту кригу розтопив, яка мене з'їдала. Вогонь в душі ти розпалив, який примусив все згадати.  Як я любила, як тільки і жила тобою. Але навіщо зараз це? Навіщо це?! Тебе не має… Ти пішов… А я люблю і досі маю почуття! Зробити з цим не можу я нічого! Бо то любов, то сильне почуття, воно нізащо не піде так легко…
2018-05-30 20:52:58
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5596
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10243